За кордоном ще більше розуміємо, як ми любимо свою країну

Початок літа завжди асоціюється з безтурботним дитинством. Однак цей прикметник нині – скоріше мрія для більшості наших співвітчизників. Із початком повномасштабної російської агресії ворог бомбардував одночасно більшість областей України. Не можна було знати задумів підступного ворога. Тож не дивно, що за кордон масово тікали сотні тисяч мешканців навіть із чи не найбільше віддаленої від росії Івано-Франківщини. Насамперед – задля безпеки своїх дітей.

Приміром, із Городенківського ліцею імені Антона Крушельницького виїхали за кордон зі своїми родичами майже чверть учнів із двохсот, натомість із гарячих точок прибули двадцятеро. Цей процес не сталий, бо частина дітей із числа внутрішньо переміщених осіб таки повернулася до своїх домівок. А комусь нікуди їхати, тож і літо застало їх у Городенці.

«Наші ліцеїсти нині навіть у Чикаго, – розповідає директор ліцею Микола Олексин. – Практично всі регулярно виходили на відеозв’язок. Розповідали, що за кордоном контролюють біженців, зокрема перевіряють, чи діти навчаються онлайн. За пропуски занять на батьків можуть накласти штрафи. Та й самі діти хотіли почути рідну мову, вчителів. Маємо багато гарних історій, які неодмінно збережемо для нашого літопису: як уроки відбувалися в монастирських келіях під наглядом черниць, як діти адаптувалися до зарубіжжя та навіть мають досвід навчання в європейських школах. До цього додаються історії кожного нашого юного гостя з інших регіонів. Допомагаємо не тільки адаптуватися до навчання, а й забути тривоги війни».

На завершення навчального року учні 6-го класу ліцею записали відеоролик. Вітання та подяки рідним учителям передавали із США та Великої Британії, Греції, Чехії та Польщі… Побажання в усіх дітей єдине: щоб швидше настала Перемога і можна було навчатися в мирній Україні. Адже за кордоном ще більше відчувається любов до своєї країни та ностальгія за домівкою.

Із ліцею виїхали за кордон на початку війни й чотири педагоги. Вчителька англійської мови Вікторія Петришин знайшла прихисток аж у Швеції. Біженці з маленькою дитиною надали прихисток у північному регіоні країни, аж за Полярним колом. Та це не зашкодило їй регулярно проводити уроки онлайн. Нині вчителька вже повернулася додому, але досвід отримала неоціненний.

«Мріємо, щоб зібратися після канікул всією гімназійною родиною (перейменування Городенківської гімназії в ліцей відбулося в 2021—2022 навчальному році) та відсвяткувати нашу велику Перемогу», – підсумовує Микола Олексин.

Джерело http://www.golos.com.ua/news/162810 Людмила СТРАЖНИК. Фото автора.